ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ СТЕПАНОВИЧА СТОЯНОВА

31 травня 2025 року на 90-му році життя перестало битися серце прекрасної людини, висококваліфікованого фахівця – Сергія Степановича Стоянова, який багато років працював головою колгоспу в селі Баннівка. Здійснюючи керівництво колгоспом, себе не шкодував і залишив помітний слід у житті села. Сергій Степанович – людина дивовижної долі, він багато зробив для розвитку Баннівки та сільського господарства.

Його життя почалося с важких випробувань. У п’ятирічному віці він отримав серйозну травму хребта. Два з половиною роки перебував у гіпсі.

У зв’язку з гарною підготовкою, було прийнято рішення зарахувати його одразу до другого класу. Здобув середню освіту в Болградській середній школі № 1.

В 1959 році закінчив Мелітопольський сільськогосподарський інститут і був направлений головним інженером до колгоспу «Ленінський шлях» села Баннівка. Три роки пропрацював на цій посаді. Своєю інтелігентністю, ерудицією та високим професіоналізмом помітно виділявся серед спеціалістів колгоспу.

У березні 1962 року, у 26-річному віці, ступив на важкий і тернистий шлях керівника, будучи обраним головою вказаного колгоспу.

Сергій Степанович проявив себе сильним духом, вольовим керівником. Важка хвороба, перенесена в ранньому дитинстві, складність сорокових років, загартували і виховали його характер. Труднощі не озлобили його, а навпаки зробили добрішим і чуйнішим.

Будучи піонером впровадження передових ідей та технологій, виявляючи величезну працьовитість, високу вимогливість, працюючи на випередження часу, Сергій Степанович домігся того, що за двадцять сім років під його керівництвом колгосп отримав всебічний розвиток. Значними і незаперечними були досягнуті показники. Вперше в Україні було збудовано індійську фабрику потужністю 500 т м’яса. Колгосп вийшов на перше місце в Україні з ставкового рибництва. У сімдесяті роки було збудовано нутрієву ферму, відкритий цех з пошиття хутряних виробів.

Було багато й інших фактів, що свідчать про неординарність та допитливість розуму Сергія Стоянова. Галузь тваринництва стала рентабельною. Було досягнуто найвищої продуктивності праці у районі. З виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь господарство перебувало на 4 місці у районі. У селі успішно вирішувалися соціальні питання.

Багаторічну працю голови колгоспу Сергія Степановича було відзначено Орденом Трудового Червоного Прапора, двома Орденами «Знак Пошани» та двома медалями.

У лютому 1989 року відбулися звітно-виборчі збори колгоспників. Група колгоспників, відчуваючи безкарність, висловила багато несправедливих, хибних звинувачень на адресу голови колгоспу і тим самим скоїла брудну справу, проігнорувавши інформацію про високий авторитет Сергія Стоянова в районі та області. У підсумку робота голови правління колгоспу С.С. Стоянова була визнана незадовільною. Таким чином, його двадцятисемирічна праця була несправедливо знецінена. Хоча реальні результати вказували на протилежне. Вбивчі звинувачення стали для нього стражданням і душевним болем.

Сергій Степанович вирішив перейти на роботу до колгоспу «Прогрес» Ізмаїльського району. Керував будівництвом, був директором великого цегельного заводу потужністю 13,5 млн. цегли. З 1997 року працював інженером з охорони праці.

В 2017 році він перебував на заслуженому відпочинку.

Сергій Степанович Стоянов залишиться у пам’яті людей, як один із найпрогресивніших керівників району. Йому були притаманні скромність, високе почуття відповідальності. Він усім своїм виглядом випромінював привітність і атмосферу щирої сердечної доброзичливості, що виходила від нього.

Болградська районна рада глибоко сумує з приводу смерті Сергія Степановича Стоянова та поділяє разом із сім’єю біль непоправної втрати.